Історія закладу освіти

На берегах тихоплинної річки Псел мальовничо розкинулась Велика Чернеччина – село, що має цікаву історію, село, де живуть, працюють, народжують, виховують дітей праправнуки колишніх переселенців з Наддніпрянщини. Німі свідки глибокої давнини вказують на те, що цьому поселенню поблизу обласного центру близько 330 років.

А пращури сучасних чернеччан були мудрими людьми. Школу побудували в самому центрі села.

У бібліотеці Сумського обласного архіву про неї містяться перші згадки: “У 1874 році в с. Велика Чернеччина вже була сільська однокласна школа, при ній народна бібліотека”. А на початку ХХ століття в селі вже функціонувала трьохкласна земська школа, де 3 вчителі навчали 70 учнів. Проте переважна більшість населення була неписьменною. Після революції 1917 року майже всі діти села були охоплені навчанням у початковій школі.

У 1929 році початкова школа була реорганізована в семирічку. З цією метою було збудовано нове цегляне приміщення на 10 кімнат. До цього діти вчилися в старому приміщенні церковно-приходської школи, що було розташоване поряд з церквою. Ці два приміщення на той час повністю забезпечували потреби в розміщенні дітей шкільного віку в школі. Першим директором семирічки був Воронько Петро Гаврилович.

Десятирічкою школа стала в 1935 році, директором якої призначили Ралка Михайла Мусійовича. Перший восьмий клас був набраний також і з випускників сусідніх шкіл: Бітицької, Пушкарівської Сумського району та Барилівської, Грунівської тодішнього Миропільського району. У цей же час до школи почали прибувати вчителі з відповідною для середньої школи освітою.

У 1938 році було здійснено перший випуск Великочернеччинської середньої школи, першими медалістами якого стали Назаренко Зінаїда та Литвиненко Михайло.

До Великої Вітчизняної війни випущено 150 учнів (4 випуски).

Серед учителів цього періоду слід відмітити класовода Феденко Лідію Василівну, яка за сумлінну працю на ниві освіти була нагороджена Орденом Трудового Червоного Прапора.

Під час Великої Вітчизняної війни німецько-фашистські окупанти заподіяли школі великої шкоди. Вони знищили обладнання всіх кабінетів і класів, бібліотеку, приміщення школи зовсім зруйнували, залишились одні стіни.

Заняття були відновлені після звільнення села від німецьких окупантів, 9 вересня 1943 року. Одразу ж вчителі приступили до обліку дітей шкільного віку, а також зайнялись пристосуванням колгоспних будинків під шкільні приміщення. Станом на 15 вересня 1943 року, як свідчить звіт директора школи Воронька П. Г., до занять приступили 165 учнів 1- 4 класів. З архівних записів дізнаємось про те, що являла собою матеріальна база того періоду: “47 старих парт, 1 стіл, 4 стільці, 2 класні дошки, 1 рахівниця, 1 розрізна азбука, 3 географічні карти, зламаний глобус”.

Одразу ж після війни вчителі, громадськість села приступили до відбудови шкільних приміщень і створення умов для навчання підростаючого покоління. У 1948-49 роках закінчилась відбудова 10 класних кімнат, було також споруджено майстерню на 40 робочих місць.

Згодом, у 1965-66 роках, закінчилось будівництво окремого приміщення на 6 класних кімнат, установлено центральне водяне опалення. Багато зусиль по створенню належних умов для навчання учнів докладав у той час директор школи Ратнер Яків Борисович.

Всього з 1952-1953 по 1965-1966 навчальні роки з 10 класів зроблено 12 випусків і за цей час випущено 476 учнів.

Проходив час. Зростали вимоги до школи. Тодішнє обладнання, навчальні посібники і наочність, тісні приміщення не могли вже задовольнити зрослих потреб школи. Тому на клопотання громадськості, районних партійних і державних органів, райвно і облвно було заплановано побудувати в селі нове приміщення школи. Таке приміщення, яке дало змогу розмістити всіх учнів для навчання в одну зміну, обладнати в школі належну кількість навчальних кабінетів та перейти одними з перших у районі на кабінетну систему навчання, було побудоване і введене в 1974-1975 н.р. Побудовано спортивний зал, харчоблок, який дає змогу охопити всіх учнів школи гарячим харчуванням.

Починаючи з 1943-44 навчального року, школа здійснила 9 випусків з 7 класу, усього 242 учні.

Із 1953 року – 52 випуски з 10 та 11 класів, 2465 учнів.

Серед випускників школи дуже багато таких, ким пишається Велика Чернеччина.

Першим слід згадати Литвиненка Василя Дмитровича, 1895 року народження, який закінчив лише 2 класи церковно-приходської школи. У роки війни в складі 167 Сумсько-Київської дивізії дійшов до міста Мукачева й був нагороджений Золотою Зіркою Героя Радянського Союзу.

Добре пам’ятають чернеччани й Литвиненка Володимира Антоновича, 1938 року народження. За видатні заслуги у свій час він був удостоєний звання Заслуженого агронома України.

Недовгим було життя Семенюти Анатолія Миколайовича, 1937 року народження. Його вірші, сповнені глибоких почуттів, хвилюють уже багато поколінь старшокласників школи.

Широко відоме, і не лише на Сумщині, ім’я поета-сатирика Григорія Єлишевича, 1948 року народження.

Зовсім недавно, влітку 2004 року, у Сумах був організований незвичайний показ графічних творів відомого художника Ратнера Володимира Яковича. Це також випускник школи 1954 року, медаліст.

Прекрасні казочки для дітей пише Люсі Зоря, колишня випускниця школи Постол Людмила Григорівна, 1966 року народження.

Із неослабним інтересом сьогоднішні учні стежать за перемогами випускника 2001 року, спортсмена-біатлоніста Бережного Олега Миколайовича, 1984 року народження. На чемпіонатах Європи, світу серед юніорів та юнаків він посідає лише призові місця. Двадцятилітній, Олег привіз уже нагороди з шести європейських країн.

Чимало випускників школи заслужили людську повагу, не виїжджаючи за межі рідного села, а чесно, самовіддано працюючи в рідному господарстві, на рідній землі. Орденоносцями у свій час стали: Тихонова Анастасія Іванівна, Качалка Олександра Федорівна, Богдан Анастасія Андріївна, Ващенко Віктор Григорович, Пшик Леонід Микитович (колишній голова колгоспу), Саранчук Федір Михайлович, Кириченко Марія Іванівна, Пономаренко Іван Васильович, Литвиненко Ганна Кирилівна, Кравченко Павло Якович, Купрієнко Іван Олександрович, Метенко Уляна Олексіївна, Ковбаса Петро Андрійович, Савченко Михайло Савелійович, Литвиненко Олексій Єгорович, Бабенко Микола Гнатович, Стадник Анатолій Олександрович, Пимоненко Галина Марківна, Пимоненко Микола Іванович, Антоненко Григорій Петрович.

Довгі роки (1972-1985) педагогічний колектив школи очолювала Приходько Галина Андріївна. Саме їй мають завдячувати сьогоднішні школярі за світлі просторі класи, у яких навчаються, бо їй довелось очолювати добудову сучасного приміщення.

Поряд з Галиною Андріївною у свій час працювала учительська династія делегата Всесоюзного (1978 р.) з’їзду учителів Савченко Н.Я., учителя початкових класів. Її чоловік Савченко Д.К. навчав учнів фізичної культури. Поряд із батьками працювали дві доньки й зять. Купрієнко Ольга Дмитрівна викладала математику. Закорко Євгенія Дмитрівна навчала учнів початкових класів. Закорко Микола Петрович був учителем хімії.

Кiлькiсть переглядiв: 805

Коментарi

  • Павло

    2017-03-09 17:15:57

    ага)...

Новини

Опитування

Хто відвідував наш сайт?

Календар

Попередня Грудень 2019 Наступна
ПВСЧПСН
 1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031